Публікації, виступи
Інтерв"ю голови ЦК Профспілки газеті "Профспілкові вісті"26.03.2011

         Інтерв’ю з головою профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України – Романюком О.І.

 

Кор.: Шановний Олексію Івановичу! Сьогодні наша газета розпочинає висвітлювати хід реалізації Цільової програми ФПУ «За якісне та доступне громадське обслуговування». Цікаво, що стало поштовхом для створення цієї Програми?

 

    Романюк: Ідея руху за якісне та доступне громадське обслуговування зародилася в Інтернаціоналі громадського обслуговування (ІГО), до якого наша Профспілка увійшла ще 1994 року. Сьогодні це глобальне об»єднання профспілок представляє інтереси понад 20 мільйонів працівників сфери громадського обслуговування 150 країн світу.

Заслуга ІГО в тому, що його керівництво зуміло переконати інші глобальні профспілки в необхідності об»єднання зусиль для захисту та просування якісного громадського обслуговування, яке є основою побудови сильних, справедливих та стабільних суспільств. І певною мірою додатковим аргументом для вступу до профспілок.

       У січні минулого року Рада глобальних профспілок ухвалила Женевську хартію якісного громадського обслуговування, яка фактично і стала основою Цільової програми ФПУ «За якісне та доступне громадське обслуговування».

Наша Профспілка Женевську хартію підтримана ще й тому, що її мета та основні завдання збігаються з рішеннями нашого з’їзду та  пропозиціями, які ЦК Профспілки вносив ще на початку фінансово-економічної кризи.

 

    Кор.: А що саме ви пропонували?

 

    Романюк: Ми пропонували тоді усім гілкам влади - надати державний пріоритет розвитку інфраструктури населених пунктів і громадського обслуговування; зосередити частину державних фінансових ресурсів, інвестицій приватного та банківського сектору, зовнішні запозичення на будівництво доріг, шляхопроводів, ремонт, оновлення та модернізацію житлових будинків, водопроводів та каналізації, котелень, теплотрас, сміттєпереробних заводів та міського транспорту. Розв’язуючи проблеми покращення обслуговування населення вагомі замовлення могли б отримати підприємства металургійного та машинобудівного комплексу, будівельної, хімічної та інших галузей.

       Реалізація цих пропозицій сприяла б збільшенню робочих місць, зростанню заробітної плати, наповненню державного бюджету та соціальних фондів, а запровадження сучасних технологій та технічних засобів в процесі модернізації основних фондів житлово-комунального господарства знизило б енергетичні втрати і негативний вплив на навколишнє середовище та екологію, упередило б техногенні катастрофи та аварії.

     На жаль тоді нас не почули. Нині ці пропозиції знайшли певне відображення в різних загальнодержавних програмах, але на жаль на практиці вони реалізуються незадовільно.

 

    Кор.: У чому особливість Женевської хартії якісного обслуговування?

 

    Романюк: Серед положень цього документу я б виділив насамперед соціальні. Підписанти Хартії закликали уряди всіх держав визнати право кожної людини на загальнодоступні послуги, які  охоплюють усіх громадян, незалежно від їх соціального статусу та доходів.

     Ставлячи перед собою завдання щодо просування ідеї підвищення якості громадського обслуговування глобальні профспілки домовилися про підтримку законодавчих органів, які будуть забезпечувати належне управління і прийняття справедливих законів та чесних правил, а також про допомогу виконавчій владі, яка буде сумлінно впроваджувати ці законодавчі акти та забезпечить працівникам сфери обслуговування належний рівень оплати праці та інші соціальні гарантії.

      До речі, я нещодавно вніс пропозиції ІГО відносно запровадження  моніторингу діяльності законодавчих та виконавчих органів влади щодо підтримки громадського обслуговування тих країн, де рівень послуг значно відстає від європейських. Звісно, що в поле зору такого спостереження потрапить і Україна.

 

      Кор.: А які ще конкретні кроки зроблені профспілкою для реалізації програми «За якісне та доступне громадське обслуговування»?

 

      Романюк: Хочу наголосити, що ми не повинні зводити кампанію за якісне та доступне громадське обслуговування лише до рівня оцінки якості роботи прибиральниці та слюсаря-сантехніка. Хоч і ці питання ми не замовчуємо. Для того щоб працівник сумлінно виконував роботу, та ще й досить важку та непрестижну, небезпечну йому треба відповідно і платити, а не тримати на мінімальній заробітній платі. Проте доходи підприємств житлово-комунального господарства напряму залежать від тарифної політики. А вона в Україні ґрунтується більше не на економічній основі, а на політичному популізмі. Все це призводить до відтоку кваліфікованих кадрів, а на їх місце приходять працівниками з недостатнім професійним рівнем і, скажу прямо, менш відповідальні.

       Для того щоб розв’язати цю та інші нагальні проблеми спершу ми повинні створити сприятливе підґрунтя для переходу до реальних кроків у напрямку забезпечення якісного обслуговування населення, залучити до вищеозначеної кампанії широке коло фахівців, патріотів галузей, привернути увагу усіх гілок влади і громадських інституцій.

     Те, що на VІ з’їзді ФПУ прийнято окрему резолюцію, а Радою ФПУ – Цільову програму «За якісне та доступне громадське обслуговування» є першою перемогою нашої Профспілки на цьому шляху.

     Нині найгострішою проблемою для житлово-комунального господарства є те, що у нашій державі це єдина галузь, яка залишається до цього часу на узбіччі ринкових перетворень.

     2004 року ми із соціальними партнерами добилися прийняття Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства, у якій виписані конкретні суми асигнувань на модернізацію основних фондів галузі, які не тільки застаріли, а вже є загрозою національній безпеці держави. Цих коштів, звісно, недостатньо для забезпечення сталої роботи інженерних комунікацій та належної якості житлово-комунальних послуг, проте і ці суми останніми рокам держава фінансує менше 10 відсотків. Понад 14 млрд. грн.. заборгували нашим підприємствам споживачі та держава за безкоштовне обслуговування мільйонів громадян. Фінансові негаразди є основною причиною соціального напруження та конфліктів у наших трудових колективах. Заборгованість із заробітної плати в даний час сягає майже 40 млн. грн.

     Пропозиції, звернення президії, пленуму ЦК Профспілки, телеграми від первинок десятками і сотнями направляються усім гілкам влади. Періодично, то в одному то в іншому регіонах виникають акції протесту, страйки.

     На сьогодні наші пропозиції щодо покращення ситуації в галузі, згідно із дорученням Прем’єр-міністра, знаходяться на розгляді в центральних органах влади.

     За поданням ЦК Профспілки питання критичного стану ЖКГ 16 березня розглядалися на Президії ФПУ. Ми вдячні своїм колегам за підтримку і сподіваємось, що питання, поставлені Президією перед усіма гілками влади, будуть належним чином розглянуті та вирішені.

      Повертаючись до кампанії якісного обслуговування, хочу зауважити, що ЦК Профспілки запропонував своїм соціальним партнерам, профільному Комітету Верховної Ради України, Асоціації міст приєднатися,  а Прем’єр- міністру – очолити його.

      Підвищення рівня якості житлово-комунальних послуг ми добиваємося певним чином через конкурс благоустрою населених пунктів, яким опікується сьогодні в основному Мінрегіон.

     Цього року на сайті нашої Профспілки періодично висвітлюється досвід роботи кращих  колективів і місцевих органів влади, які приділяють належну увагу розвитку житлово-комунального господарства та якості обслуговування населення. Є у нас і багато інших задумів, але про це іншим разом.


 
Інтерв"ю голови ЦК Профспілки газеті "Профспілкові вісті"

Сьогодні важко назвати якусь іншу галузь нашої економіки, яка б викликала стільки спорів, суджень, як житлово-комунальне господарство.

Яким же був минулий рік для галузі та Профспілки?

Романюк О.І.: Минулий рік був для більшості наших трудових колективів непростим та несприятливим як в фінансово-економічному так і в соціальному плані.

Залишається фактом: житлово-комунальна галузь поки що не має належної підтримки держави і залишається один на один зі своїми проблемами, як і інші галузі, об’єднанні нашою Профспілкою, а фінансові негаразди є основною причиною соціальної напруги та трудових конфліктів між найманими працівниками та керівниками (власниками) галузевих підприємств.

Варто нагадати, що початок минулого року вселяв у більшості з нас певний оптимізм і надію на краще. Оскільки житлово-комунальна сфера офіційно була визнана одним із пріоритетів Програми економічних реформ Президента України В.Ф. Януковича.

Проте у багатьох керівників підприємств і профактивістів відношення владних структур до цієї важливої стратегічної та життєзабезпечуючої галузі і реальні дії щодо її підтримки викликали велике розчарування.

А які найгостріші проблеми галузі турбують Профспілку?

Романюк О.І.: В першу чергу незадовільне виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства та інших програм, особливо в частині виділення бюджетних фінансових ресурсів.

Як результат – високий рівень зношеності технологічного обладнання (в середньому 65-70%). Понад 37% мереж знаходяться у аварійному стані та потребують негайної заміни. Втрати питної води з цих причин перевищують 40%. Така зношеність мереж сприяє також вторинному забрудненню питної води.

Понад 750 каналізаційних очисних споруд потребують реконструкції, а 250 необхідно побудувати заново. Недостатньо очищені та взагалі не очищені каналізаційні стоки скидаються у водойми (за даними Мінприроди понад 1,7 млрд. куб. метрів за рік).

Більш як 20% котлів комунальних теплопостачальних підприємств експлуатуються понад 25 років, а 38 % -є застарілими і малоефективними. Майже 7,5 тис. кілометрів теплових мереж (або 32%) перебувають в аварійному стані, через що щорічні втрати теплової енергії перевищують 12%.

На сьогоднішній день не вирішено остаточно жодне з гострих питань міського електротранспорту: ні збереження встановленої зниженої ціни на електроенергію, ні повного відшкодування втрат підприємствам за пільговиків, ні оновлення рухомого складу.

Чергове рішення влади про заборону підвищення тарифів теж багато чого коштує колективам наших підприємств. У нашому спільному з об’єднанням роботодавців листі на ім’я Прем’єр-міністра України зазначено, що ми повністю підтримуємо вимоги Уряду щодо прозорості в системі тарифоутворення, але вважаємо за необхідне рахуватися і з нашими трудовими колективами та встановлювати лише економічно обґрунтовані тарифи з дотриманням усіх гарантій з оплати праці. Бо якщо ми будемо керуватися лише політичними інтересами, то реформи і в подальшому залишаться тільки на папері, а інженерні мережі комунальних підприємств і далі будуть руйнуватися.

Адже сьогодні капітальні вкладення в інфраструктуру міст складає близько 2,5 млрд. грн. на рік за наявності основних фондів у 500 млрд. грн., а це означає, що обновити їх можна лише через 200 років!

Ті, хто зволікає з встановленням обґрунтованих тарифів, наражають мешканців міст на небезпеку залишитися без води, каналізації і тепла, без послуг міського електротранспорту, а житлові будинки - без ліфтів та будь-яких ремонтів.

Не менш важливою, а можливо й найважливішою на сьогодні є проблема кадрового забезпечення. Мушу з тривогою сказати, що при нинішньому ставленні до галузі, навіть при загальному високому рівні безробіття в цілому по країні, на багатьох наших підприємствах дефіцит кваліфікованих кадрів стає дедалі все більшим. Непрестижність роботи, фінансова нестабільність підприємств і низька оплата праці – це три основні причини кадрового дефіциту.

Щоб хоч трохи підтягнути рівень оплати праці ЦК Профспілки у 2010 році при укладенні галузевої угоди зумів переконати керівництво колишнього Мінжитлокомунгоспу і об’єднання роботодавців зберегти підвищуючий коефіцієнт для усіх професій на рівні 1,2 до законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Проте далеко не всюди власники підприємств, а це в основному органи місцевого самоврядування, з належною увагою ставляться до своїх, я б сказав рідних колективів, які своєю сумлінною працею не рідко прикривають їх серйозні управлінські прорахунки. Останніми роками окремі керівники місцевих органів влади єдиним шляхом реформування нашої галузі бачать лише в скороченні штатів, встановленні режиму неповної занятості та зменшення до мінімуму заробітної плати працівників. Замість пошуку додаткових інвестицій та наведення порядку в тарифній політиці вони вишукують прогалини в чинному законодавстві, в нашій галузевій угоді (поширення дії угоди), з єдиною метою урізати соціальні гарантії людей праці.

Ганебним явищем і суттєвим недоліком у роботі усіх сторін соціального діалогу є наявність заборгованості із заробітної плати. На початок цього року зарплатні борги по галузі склали 40,5 млн. грн. Проте навіть 1 грн. заборгованої платні за працю не робить честі ні стороні власників ні профспілковим органам.

Одним із важливих і водночас проблемним є питання охорони праці на виробництві. В процесі безкінечного реформування галузі і реорганізації підприємств центральні і місцеві виконавчі органи влади поступово відсторонилися і зняли з себе обов’язки щодо забезпечення безпечних умов праці та профілактики виробничого травматизму.

І хоча статистика показує нам певне зниження нещасних випадків в галузі, реальне життя свідчить, що травматизм та рівень захворюваності залишається високим. Навіть за неповними даними, бо ніхто їх сьогодні достовірно не обліковує, на підприємствах житлово-комунального господарства працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам, більше 25 відсотків робітників. Минулого року сталося майже 300 нещасних випадків, в т.ч. – 20 із смертельними наслідками.

Треба відверто сказати, що стан умов праці на багатьох наших підприємствах не відповідає вимогам нормативно-правових актів і він характеризується незадовільною організацією та координацією робіт підвищеної небезпеки, відсутністю системи контролю за дотриманням працівниками вимог безпеки, низьким рівнем знань з охорони праці як посадовими особами, так і працівниками, недостатньою їх професійною підготовкою.

А що особливо заважає у профспілковій роботі?

Романюк О.І.: Окремі закони, які прийняті останніми роками і все більше дозволяють державним органам втручатися у внутрішні справи профспілок.

Головною біллю для профспілок, і особливо для їх первинних організацій, є постійні нововведення різних державних установ щодо звітності та довідок. Наш профактив, який працює в основному на громадських засадах, вже не може справитися з могутньою державною бюрократичною машиною.

Майже звичною справою для багатьох роботодавців стала затримка перерахування профспілці внесків її членів та використання цих коштів на свій розсуд. Щорічно наша профспілка з цих причин недоотримує понад 3 млн. грн. Це та сума, яка б могла спрямовуватися на посилення соціального захисту членів Профспілки.

Варто зазначити, що окремі власники підприємств, роботодавці дозволяють собі грубо порушувати трудове законодавство та закон про профспілки. Не хоче, скажімо, керівник укладати колективний договір – управи на нього сьогодні не знайдеш. Не сподобався голова профкому – вижене його з підприємства усіма правдами і не правдами.

А про якісь позитиви все ж таки можна говорити?

Романюк О.І.: В ситуації, що склалася у галузі, більшість проблемних питань Центральний комітет та інші виборні органи Профспілки намагалися вирішувати шляхом узгодження позицій з своїми соціальними партнерами. І це певною мірою уберегло галузь від масштабних потрясінь.

Про це йшла мова на пленумі ЦК Профспілки, який відбувся 2 лютого цього року, основною темою якого був соціальний діалог, як основний інструмент у розв’язанні проблемних питань стабільної і безперебійної роботи підприємств галузі та забезпечення соціальних гарантій членів Профспілки.

Перш за все слід сказати про те, що наша Профспілка підтвердила свою репрезентативність всеукраїнської організації і це дає нам право в подальшому укладати галузеві угоди. На сьогодні практично відрегульовано більшість питань соціального діалогу на галузевому рівні.

За пропозицією Міністра Мінрегіону А.Близнюка до складу колегії Міністерства включено представника Профспілки. Разом з соціальними партнерами ми проводимо семінари з проблемних питань різних підгалузей та інші заходи. В Мінрегіоні підтримана пропозиція ЦК Профспілки щодо відновлення системи охорони праці в галузі. Новоутворене Міністерство визнало чинними положення галузевої угоди на 2010-2012 роки, як правонаступник Мінжитлокомунгоспу.

З минулого року ми почали контактувати з новим для нас соціальним партнером – Міністерством інфраструктури України. Це пов’язано з підпорядкуванням цьому Міністерству міського електричного транспорту.

Позитивні зрушення у становленні соціального діалогу відбуваються останнім часом і на рівні облдержадміністрацій та територіальних об’єднань профспілок і роботодавців.

Завдяки цілеспрямованій та наполегливій роботі профспілкових органів усіх рівнів минулого року колективними договорами було охоплено більше 90 відсотків підприємств житлово-комунального господарства та майже 100 відсотків працюючих системи УТОС та УТОГ.

На початку минулого року ЦК Профспілки вийшов з ініціативою до членських організацій Федерації профспілок України щодо підтримки та участі у кампанії за якісне та доступне громадське обслуговування, яка була започаткована Радою Глобальних профспілок у Женеві. Цю ініціативу було підтримано керівництвом Федерації профспілок України і на VI з’їзді ФПУ визначено пріоритетним напрямком роботи профспілок. У травні минулого року Рада ФПУ затвердила і відповідну Цільову програму.

Усвідомлюючи непосильність однієї організації розв’язати пласт існуючих галузевих проблем ми продовжуємо залучати до вищеозначеної кампанії й інші громадські організації, політиків, науковців тощо. ЦК Профспілки звернувся з пропозицією приєднатися до цієї кампанії Мінрегіну, об’єднанню роботодавців житлово-комунальної галузі, Асоціації міст та профільному комітету Верховної Ради України.

Звісно, що справа, за яку ми взялися, не проста, але як відомо - вода і камінь точить! Та й іншого шляху привернути увагу органів влади і громадських інституцій до сфери обслуговування, до жалюгідного стану підприємств у нас просто немає.

Чи можна сказати, що є найближча перспектива для сталого розвитку галузі?

Романюк О.І.: Ми реальні оптимісти, тому говорити про таку перспективу досить складно. Для нас немає нічого важливішого як зберегти галузь, забезпечити беззбитковість наших підприємств, якість послуг житлово-комунальної сфери і на цій основі домогтися гідних умов праці та соціальних гарантій нашим членам Профспілки.

Впевнений в тому, що й інші сторони соціального діалогу повністю солідарні з цим. І тому на пленумі Профспілка закликала об’єднати зусилля для подолання існуючих проблем. В єдності сил трьох сторін соціального діалогу бачимо не просту, а могутню силу.

 
Интервью председателя Центрального комитета профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания Украины Романюка Алексея Ивановича

− Алексей Иванович, жилищно-коммунальная отрасль – одна из наиболее важных социально-экономических сфер жизни каждого государства. Вопросы, касающиеся ее сегодняшнего положения и будущего, волнуют каждого гражданина нашей страны. Для читателей нашего журнала было бы очень интересно узнать ваше, как представителя профсоюзов, мнение о социально-экономическом развитии жилищно-коммунальной отрасли.

На протяжении всех лет независимости Украины, жилищно-коммунальная отрасль была заложником политической ситуации и площадкой для завоевания симпатий электората в избирательный период. Как следствие, имеем несовершенную тарифную политику, морально и физически изношенное теплогенерирующее оборудование, постоянное недофинансирование предприятий по разнице в тарифах, отсутствие инвестиционной составляющей при значительной энергоемкости отрасли, низкую заработную плату работников, снижение престижности важных для жизнеобеспечения общества профессий.

Так, при действующих тарифах на тепло, которые возмещают затраты лишь на 60%, государство обязывает теплоснабжающие предприятия платить 100% за газ и электроэнергию. В результате чего у предприятий не остается средств на выплату заработной платы и уплату налогов. Недостаток оборотных средств не позволяет предприятиям теплоэнергетики качественно готовиться к отопительному сезону. В результате этого возникают аварийные ситуации. Возмещение разницы в тарифах, которое проводится со значительным опозданием и не в полном объеме, направлено исключительно на оплату природного газа, а другие составляющие (электроэнергия, заработная плата и прочее) не возмещаются, что ведет к банкротству предприятий теплоэнергетики.

Ощутимым ударом по централизованным системам теплоснабжения является несовершенная ценовая политика на топливно-энергетические ресурсы. Показательно, что почти во всех странах мира (кроме Украины), оптовая цена на газ меньше, чем для розничных покупателей, что делает естественные монополии конкурентно способными. А в Украине ценовая политика является фактором хаотического процесса децентрализации, что уничтожает централизованное теплоснабжение. Во всех развитых странах интенсивно развивается централизованное теплоснабжение. Население этих стран понимает, что централизованное теплоснабжение это одна из составляющих безопасности их государств.

А у нас, почему-то, все наоборот.

Аналогическая ситуация с тарифообразованием и техническим состоянием предприятий сложилась во всей отрасли. И сказывается она как на простых рабочих, так и на потребителях жилищно-коммунальных услуг.

− Возможно ли решение этих проблем?  

Сегодня многие заявляют о необходимости экономии энергетических ресурсов в жилищно-коммунальной отрасли и в первую очередь природного газа, однако особых сдвигов в решении этого вопроса нет. Кроме красивых призывов и несбыточных лозунгов нет ничего. Ведь, прежде всего, необходимо заинтересовать как конечного потребителя – жильца, так и производителя/исполнителя жилищно-коммунальной услуги.

Все с пониманием и согласием относятся к вопросу термомодернизации домов. Но кто предусмотрел систему льготных кредитов для населения с целью выполнения работ по термоизоляции внешних стен домов? Ведь в Польше система сработала только тогда, когда жилец вложил собственные средства в энергосберегающие мероприятия: заменил окна, утеплил фасад своей квартиры и т. д. А после этого предъявил подтверждающие документы, и обслуживающая жилищная организация, разделив на равные части всю сумму, включила как часть оплаты за обслуживание жилого дома. Таким образом, полякам удалось за небольшой период времени (5−6 лет) провести во всем жилищном фонде колоссальные энергосберегающие мероприятия, сократив в разы потребление энергоресурсов для его обеспечения.

С другой стороны, сейчас нашему среднестатистическому предприятию теплоэнергетики, не интересно при полном отсутствии оборотных средств на предприятии изыскивать способы и механизмы для модернизации давно устаревшего и выработавшего свой ресурс оборудования. Ведь необходимо брать кредиты или искать дополнительные источники финансирования с помощью собственника предприятия (как правило, органа местного самоуправления).

В Украине не существует даже теоретической модели, которая бы предусматривала, что предприятие, которое после вложения средств и проведения модернизации оборудования, получило экономию в потреблении энергоресурсов и за счет экономии произвело возврат вложенных средств, направляя в дальнейшем средства на повышение заработной платы, создание действующего весомого социального пакета для работников предприятия. И самое главное − вложило деньги в последующую модернизацию предприятия. Лишь в этом случае, возможно, было бы получить экономический и социальный эффект.

Со стороны профильного профсоюза хотелось бы отметить, что и металлурги, и энергетики, и любые иные производственные субъекты имеют возможность в стоимость своей продукции закладывать определенный процент на социальное развитие. Имеется в виду: содержание детских оздоровительных учреждений, приобретение для своих работников санаторно-курортных путевок.

Но в жилищно-коммунальном тарифе наложено исключительное табу на любое социальное мероприятие для работников: столовая – нельзя, оздоровление – нельзя, ничего для работников жилищно-коммунального предприятия – нельзя. Сегодня в нашей отрасли существует проблема получения от предприятия профсоюзным комитетом средств на культурно-массовую и оздоровительную работу (предусмотренные законодательством 0,3% от фонда оплаты труда). И это при условии, когда мы имеем заработную плату работников – самую низкую по сравнению с любым другим сектором экономики страны. Вот, почему, престижность роботы в жилищно-коммунальной отрасли имеет отрицательное значение.

Какова ваша позиция по поводу самостоятельного управления ОСМД многоквартирным домом?    

– Как неоднократно подчеркивают, к созданию ОСМД в нашем государстве отношение аналогичное как к «священной корове в Индии». Это хорошо. Но на практике при таком отношении должна быть разработана целая система, стимулирующая создания обществ собственников многоквартирных домов. Дабы не допустить повторения ситуации создания колхозов, которые канули в лета безвозвратно. Ведь первые неуверенные шаги работы ОСМД дают определенные сигналы. И случаи возврата от ОСМД к управлению многоквартирным домом жилищной организацией уже не единичны.

Что необходимо предпринять? Прежде всего, отработать систему подготовки кадров для ОСМД. При этом нужно понимать, что в случае самостоятельного управления ОСМД многоквартирным домом и принятии работников, должны соблюдаться все правила безопасности и охраны труда. Но это понимает далеко не каждый глава правления ОСМД.

Далее нужно найти финансы для первого послеприватизационного ремонта жилищного фонда, или же заинтересовать жильца дома принять финансовое участие в его ремонте, переняв опыт поляков или других стран, которые уже прошли этот путь.

Наш Профсоюз понимает, что самостоятельно, без активного участия общественных организаций и стороны работодателей, таких как ассоциация мэров городов Украины и Федерация работодателей ЖКХ Украины, изменение ситуации в жилищно-коммунальном хозяйстве невозможно, как и изменение мнения самих потребителей о ЖКХ.

Несправедливым, на мой взгляд, есть целенаправленное и спланированное уничтожение ЖЭКов. Сегодня это возведено в ранг государственной политики. Однако, в таких городах как Ильичевск, Винница и других ЖЭКи полностью решают возложенные на них задачи. Дело не в названии или форме собственности, а в том, что как местные власти относятся к этим предприятиям, как организуют их работу.

− Какие еще вопросы в ЖКХ, на ваш взгляд, требуют отдельного внимания?

− Хотелось бы обратить внимание на новую проблему для жилищно-коммунального хозяйства. А это переподчинение отдельных его подотраслей. В этом году принято решение о передаче полномочий по обеспечению реализации государственной политики в сфере городского электротранспорта (трамвай, троллейбус) Министерству инфраструктуры.

На территории Украины работает 50 предприятий горэлектротраспорта коммунальной формы собственности. Практически во всех областных центрах кроме г. Ужгорода осуществляются перевозки пассажиров обозначенным видом транспорта. Трамваями и троллейбусами ежегодно перевозится около двух миллиардов пассажиров, 65 процентов пассажиров относятся к социально незащищенным слоям населения.

Из-за неравных условий конкуренции на рынке городских пассажироперевозок, недостаточной компенсации из государственного и местных бюджетов расходов на предоставление льготных пассажироперевозок, неготовности большинства органов местного самоуправления развивать наиболее экологически чистый вид транспорта, финансово-экономическое состояние предприятий остается очень сложным, ухудшаются их эксплуатационные показатели работы и безопасность движения. Все это объясняет социальное напряжение среди коллективов предприятий горэлектротранспорта, недовольство со стороны потребителей услуг трамваев и троллейбусов.

На сегодняшний день в Министерстве инфраструктуры не создан полноценный департамент, который должен отвечать за развитие этой подотрасли. И, соответственно, не укомплектован специалистами. Поэтому, руководителям предприятий приходится решать практически в одиночку огромное количество проблем. ЦК Профсоюза и корпорация «Укрэлектротранс» неоднократно обращались во все высшие исполнительные органы страны о недопустимости отсутствия отдельной строки в бюджете на компенсацию расходов, связанных с предоставлением льготных пассажироперевозок. Ведь заложниками ситуации остаются не только руководители предприятий, но и их коллективы.

Поделитесь мнением о развитии отраслевого социального диалога в ЖКХ.

− Полноценный трехсторонний диалог стал возможным не так давно: 15 сентября 2010 года было подписано Отраслевое соглашение на 2010−2012 гг. между профильной профсоюзной организацией − Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания Украины и со стороны государства – Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, а также Федерацией работодателей ЖКХ Украины − самой молодой из сторон социального диалога в жилищно-коммунальной отрасли на всеукраинском уровне. Следует отметить, что движение работодателей набирает обороты не только в нашей отрасли, но и по всей стране. Сторону профсоюзов не может не радовать то, что таким образом в отрасли работают три стороны социального партнерства, как и предусмотрено законодательством. Это показатель эффективности социального партнерства, а также залог социально-экономического развития государства в целом.  

Следует отметить, что новый Министр регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины А. М. Близнюк, заняв сложную руководящую должность, поддерживает развитие социального диалога в отрасли. Он пригласил начать работу в обновленном составе коллегии Министерства руководителю Федерации работодателей ЖКХ Украины О. И. Адамову и мне, как руководителю ЦК профсоюзов отрасли.

 

− Как состоят дела по поводу развития отраслевого социального диалога на местном уровне?

− В отношении развития социального диалога на региональном уровне существуют определенные нюансы. Так, не везде на местах председателям обкомов профсоюзов удается заключить на областном уровне подобные соглашения. Не все органы самоуправления признают положения отраслевого соглашения, что есть грубым нарушением законодательства   На уровне предприятий несколько проще, практически на всех предприятиях жилищно-коммунального хозяйства заключены коллективные договора.

Другой вопрос в том, что профсоюзы имеют намерения усилить роль коллективного договора на предприятии. Однако тарифообразование услуг любого жилищно-коммунального предприятия не позволяет уделить должное внимание в коллективном договоре вопросам повышения заработной платы, медицинского обеспечения, питания, санаторно-курортного оздоровления работников. Ведь есть отрасли (например, банковская или металлургическая), на предприятиях которых в коллективных договорах и, соответственно, на практике, уделяется должное внимание социальному пакету для каждого работника или служащего.

− Расскажите об основных направлениях профсоюзного движения.

− Сейчас мировое профсоюзное движение помимо решения вопросов заработной платы, все активнее развивают бытовое и социальное направление, т. е. уделяет внимание, чем работник живет вне производства: каковы условия его проживания; как решены вопросы медицинского обслуживания. Ведь комфортная жизнь работника вне производства напрямую связана с его эффективной работой на производстве.

− Что уже удалось достичь в 2011 году в этом направлении?

− ЦК профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания Украины активно подключилось к данному направлению работы низового профсоюзного движения. Мы сумели отстоять на VI съезде Федерации профсоюзов Украины отдельную резолюцию, которая касается сферы услуг «За качественное и доступное коммунальное обслуживание».

Под данную резолюцию принята целевая программа, определен перечень мероприятий и ответственных лиц, которая предусматривает, прежде всего, разъяснительную работу среди населения о проблемах жилищно-коммунального хозяйства и их причинах. Ведь при отказе потребителей оплачивать жилищно-коммунальные услуги напрашивается только один вывод – жить в землянке... И без объективной работы средств массовой информации здесь не обойтись.

Редакция журнала «Управление многоквартирным домом» благодарит Алексея Ивановича за содержательную беседу.

Интервью записал главный редактор журнала «Управление многоквартирным домом» А. А. Овсянкин.

Сентябрь 2011 года