Треба враховувати, що Законом № 2352, який діє із19.07.2022 року, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки, щодо зарахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, викладено в новій редакції.
До стажу для щорічної основної відпустки зараховують час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи та посада на підприємстві на час призову.
Тому призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період працівник набував право на щорічну основну відпустку за час перебування на службі до дня набуття чинності Законом № 2352, тобто по 18.07.2022 року включно.
Водночас згідно із вимогами ст. 24 Закону про відпустки грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки виплачується у разі звільнення працівника. Окрім того, за бажанням працівника частину щорічної відпустки замінюють грошовою компенсацією, але при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.