Пояснення щодо права працівників на додаткову відпустку під час воєнного стану надала Держпраці.
Отже, варто знати, що законодавчими актами, що визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки, є Закон № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504) та Кодекс законів про працю.
Законом № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136) було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.
Можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежується Законом № 2136.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
Зверніть увагу: зазначена вище норма стосується виключно випадків, коли працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
Законом № 504 передбачені такі види додаткових відпусток (ст. 4 Закону № 504):
-
щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (стаття 7);
-
щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість (стаття 8);
-
додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям громадян (учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та іншим) (розділ ІІІ, статті 13 - 16-2).
Таким чином, під час воєнного стану працівник має право, окрім основної щорічної відпустки, оформити додаткову відпустку.