Перегляд тарифів необхідний для виживання водоканалів
Сьогодні питання перегляду тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення — це питання збереження базової послуги, без якої неможливе життя жодної громади.
Українські водоканали роками працюють в умовах, коли вартість електроенергії, реагентів, пального, матеріалів, запчастин і ремонтних робіт зростає, а тарифи залишаються відірваними від реальної собівартості. У результаті підприємства змушені накопичувати борги, відкладати ремонти, працювати на зношених мережах і втрачати кваліфікованих фахівців.
Асоціація «Укрводоканалекологія» наголошує: штучне стримування тарифів уже давно перестало бути соціальним захистом. Насправді воно перетворилося на фактор, який руйнує критичну інфраструктуру. Якщо водоканал не має коштів на електроенергію, реагенти, аварійні матеріали та оплату праці ремонтних бригад — під загрозою опиняється не платіжка, а саме водопостачання.
Перші громади вже почали ухвалювати відповідальні рішення. Зокрема, нові тарифи на водопостачання та водовідведення з 1 червня вже встановлено у:
🔹 Чернівцях —41,904 грн/м³ за водопостачання та 21,66 грн/м³ за водовідведення, разом — 63,564 грн/м³ з ПДВ.
🔹 Запоріжжі — 34,74 грн/м³ за водопостачання та 23,07 грн/м³ за водовідведення без ПДВ, тобто 69,37 грн/м³ разом з ПДВ.
🔹 Кривому Розі з 1 червня загальна вартість послуг для населення становить 70,560 грн/м³ з ПДВ, з яких 40,884 грн/м³ — водопостачання, 29,676 грн/м³ — водовідведення.
🔹 Дрогобичі —тариф становить 62,16 грн/м³ за водопостачання та 25,14 грн/м³ за водовідведення, разом — 87,30 грн/м³ з ПДВ.
Ці рішення є непростими. Але ще важчими будуть наслідки бездіяльності: обмеження подачі води, погіршення якості послуг, неможливість оперативно ліквідовувати аварії та подальше руйнування систем, які й так працюють під надзвичайним навантаженням.
Вода в крані — це результат щоденної роботи тисяч людей, складних технологічних процесів, електроенергії, реагентів, ремонту мереж, аварійних виїздів і відповідальності підприємств, які тримають критичну інфраструктуру навіть під час війни.
Окремий виклик для водоканалів — підготовка до роботи в зимовий період. Поряд із щоденним забезпеченням міст водою та відведенням стоків підприємства мають виконати складний комплекс робіт: провести профілактику й ремонти обладнання, підготувати насосні станції, очисні споруди та мережі до роботи в умовах підвищених навантажень, сформувати необхідні запаси матеріалів, реагентів і пального. Водночас через постійні ризики для енергетичної інфраструктури водоканали повинні впроваджувати проєкти модернізації, спрямовані на зниження енергоспоживання, підвищення стійкості об’єктів та оснащення критично важливих систем резервними джерелами живлення. Усе це потребує реального фінансового ресурсу, який неможливо забезпечити за умов економічно необґрунтованих тарифів.
Без економічно обґрунтованого тарифу водоканал не може стабільно працювати. А без стабільної роботи водоканалу не може функціонувати жодне місто.
Громади мають зробити аналіз потреб водоканалів у своїх містах з урахуванням вйськового стану, наближення до лінії бойових дій, фінансового стану органів місцевого самоврядування, фінансових збитків водоканалу. І прийняти важке але необхідне рішення: або встановлення економічно обгрунтованих тарифів або відшкодування різниці в тарифах згідно закону про ціни і ціноутворення. Малі громади в більшості це вже роблять, але з огляду на зміни закону і децентралізацію тарифів на час війни, всі великі міста, тарифи для яких раніше встановлювались національним регулятором, наразі самостійно мають обрати спосіб фінансової стабілізації своїх водоканалів.